Історія

Кафедра релігієзнавства Українського державного університету імені Михайла Драгоманова існувала під різними назвами з 1964 року, будучи другою в Україні кафедрою, після Університету Тараса Шевченка, що забезпечувала викладання дисциплін, пов’язаних зі знаннями про релігію, та підготовку науково-педагогічних кадрів з релігієзнавства. До 1964 року релігієзнавчі дисципліни викладалися кафедрою філософії, що існує в складі університету з моменту його створення. Кафедра наукового атеїзму в Державному педагогічному інституті імені М. Горького виконувала як освітньо-виховну, так і наукову роботу. В освітню роботу кафедри входило викладання обов’язкового для всіх спеціальностей курсу «Основи наукового атеїзму», який мав подвійну мету: 1. Формування атеїстичної свідомості у студентів та 2. Підготовка майбутніх вчителів до атеїстичної пропаганди серед учнів середньої школи. Зміст навчального процесу та його відповідність ідеологічним та партійним настановам контролювався керівництвом та органами, але викладання дисципліни «Основи наукового атеїзму» забезпечувалося справжніми фахівцями з релігієзнавства, що мали науковий доробок з питань релігії і це дозволяло давати студентам не тільки т.з. позитивний атеїзм, але й багато історичного матеріалу з історії релігії та сучасного його стану.

 

 

Очолив новостворену кафедру Борис Олександрович Лобовик, один з кращих фахівців з дослідження буденної релігійності. Роботи Б.О. Лобовика носили справді проривний характер і лягли в основу перш за все соціології і психології релігії. До першого складу кафедри входили також Л.О. Ситенко, В.І. Голубович та Є.К. Дулуман. Євграфа Калениковича Дулумана вирізняло глибоке знання предмету дослідження зсередини. Як у роботі цих учених та їхніх колег-сучасників, так і в роботі кафедри загалом не обходилось та і не могло обійтись без штучної ідеологізації досліджень. Тому, поруч з тогочасними реалістичними дослідженнями, що мали, без сумніву, теоретичну та практичну цінність («Конфесійно-соціологічні дослідження характерних рис сучасного віруючого», «Гносеологічні та соціально-психологічні особливості релігійної свідомості», «Практикум з етики та естетики» тощо) на кафедрі розроблялися і суто ідеологізовані теми такі як «Критика апологетики християнської моралі», «Науковий атеїзм і суспільний прогрес», «Актуальні проблеми атеїстичного, морально-естетичного виховання в школі» та інші, що являли собою данину часу, коли розвиток тогочасного суспільства намагалися примирити з мертвонародженими ідеологемами комуністів.

 

Чимало зусиль у цьому відношенні доклав доцент кафедри, кандидат філософських наук, а згодом виконувач обов’язків завідувача (1979 р. – 1983 р.), Микола Васильович Філоненко, відомий фахівець у галузі вивчення православної релігійності, який багато зробив для досягнення цього наймасовішого феномену релігійного життя в Україні, розуміння тих процесів, що відбувалися в церкві та поза нею. В 70-х роках (1973 та 1979) кафедра наукового атеїзму розширила спектр дисциплін, що викладалися працівниками кафедри і до неї було долучено викладання етики та естетики. Кафедра поповнилася новими яскравими особистостями. На ній почали працювати Г.К. Полікарпова, Е.М. Єлігулашвілі, Ф.А. Місюра та інші.

В середині 80-х років, коли кафедру очолив  Микола Михайлович Закович, країна і радянське суспільство постає перед необхідністю переосмислення парадигми власного розвитку. Це не могло не торкнутися дисциплін соціогуманітарного блоку, які були покликані не лише описувати суспільні процеси, що суттєво пришвидшувалися, але й виконували  евристично-прогностичну функцію та передбачати результати суспільних перетворень. Догматизм у роботі вчених-суспільствознавців поволі відступав, даючи спочатку незначний, а потім все більший простір для наукових розвідок, що базувалися на реальному аналізі суспільних процесів. Новий завідувач кафедри додав до змісту її роботи проблематику власних досліджень, що стосувалися розвитку обрядово-святкової складової релігійно-церковного комплексу та становлення системи нових свят та обрядів радянської доби. Дані інтереси досліджень М.М. Заковича вийшли на рівень загально культурологічної тематики та історії культури. Аспірантура, яку було відкрито на кафедрі у 1983 році, почала функціонувати саме в руслі дослідження святково-обрядової проблематики. Перші теми аспірантів В.А. Долгінцевої та В.В. Маслова саме і стосувалася студентської обрядовості та трудових традицій. Починаючи з 1983 року на кафедрі починають працювати фахівці з естетики та етики А.Є. Дорога, Т.О. Безвершук, Н.Г. Ігошкіна та ціла плеяда релігієзнавців – О.П. Магеря, В.М. Арестов, В.В. Чуприна, які досліджували проблеми співіснування релігії та культури, історію церковного мистецтва, релігійного екстремізму, раціональних особливостей функціонування релігійно-церковного комплексу, тощо. Під їхнім керівництвом захищають свої кандидатські дослідження Я. Янченко, В. Ларіонова, А. Марков, М. Стефанов, Н. Коган, Н. Звенюк та інші.

 

Суспільно-політичні зміни дали поштовх еволюції визначень самих галузей знань та окремих спеціальностей, змісту дослідження, форм і методів їх проведення, відходу від догматизму та повернення до принципів науковості, об’єктивності, структурно-функціонального аналізу явищ соціально-політичного життя та історії, тощо. В 1990 році з кафедри наукового атеїзму, етики і естетики вона перетворилася на кафедру етики, естетики, історії та теорії релігії і атеїзму, а вже у складі соціально-гуманітарного факультету, із січня 1990 року кафедра отримала свою наступну назву – кафедра культурології. Того ж року, пройшовши низку суттєвих трансформацій, постала і наукова та навчальна спеціальність «Релігієзнавство», а також решта інших спеціальностей, що були розроблені і викладались вченими кафедри.

Разом з науковим пошуком в новій соцально-політичній реальності, відпрацьовувався зміст нових курсів релігієзнавства, культурології, етики та естетики. Саме тому 90-ті роки вимагали гуманітарних зусиль по осмисленню нових явищ і підготовці підручників та наукових посібників, покликаних прийти на зміну заідеологізований навчальній літературі попередніх періодів. Також до роботи кафедри долучалися академік НАН України О.С. Онищенко, академік НАПН І.А. Зязюн, професори В.І. Лубський, П.Л. Яроцький, Т.Г. Горбаченко, Л.Г. Конотоп, І.І. Мигович, П.І. Косуха та інші.

З 2001 року кафедру культурології очолює доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки, член-кореспондент НАПН України Віктор Дмитрович Бондаренко – відомий релігієзнавець, фахівець у сфері державно-церковних відносин та підготовки кадрів вищої атестації. Початок 2000-х років відзначився не тільки приходом нового керівника, а й ключовою подією в історії кафедри – початком підготовки спеціалістів з релігієзнавства. Перший набір студентів відбувся у 2002 році на соціально-гуманітарному факультеті. Професор М.М. Закович разом із професором В.Д. Бондаренко розробили навчальний план підготовки бакалаврів, спеціалістів і магістрів спеціальності 031 Релігієзнавство і, згодом, спеціальності 034 Культурологія. У зв’язку з цим починаючи з 2002 року, кафедра стала випусковою, а на її базі почали здійснювати підготовку бакалаврів, спеціалістів і магістрів з зі спеціальності 031 Релігієзнавство, а згодом і з спеціальності 034 Культурологія.

 

Професорсько-викладацький склад кафедри культурології поповнюється першими випускниками спеціальності «Релігієзнавство» КНУ імені Тараса Шевченка: В.Л. Хромець, О.С. Кисельов, Т.О. Котлярова, Л.Д. Владиченко, А.М. Басаурі-Зюзіна, та першими випускниками самої кафедри культурології – Ю.Ю. Корнійчук, Г.А. Целковський, В.С. Василенко, А.Е. Дробович, С.С. Русаков. Молодість та ентузіазм нових викладачів кафедри культурології дозволяє провести велику кількість наукових та мистецьких заходів, а кафедрі культурології – стати загальноукраїнським центром релігієзнавчого та культурологічного життя.

На початку 2010-х років кафедра впроваджує проект з богословської освіти 3 рівнів – від магістратури до докторантури. Спеціальність 041 Богослов’я здобувала легітимне місце в корпусі наук та спеціальностей в вищій освіті України. До роботи кафедри долучаються вже реалізовані науковці, професори – І.В. Богачевська, І.Б. Остащук, М.М. Черенков, А.В Юраш та Ю.П. Чорноморець. Юрій Павлович Чорноморець очолив спеціалізовану вчену раду з захисту кандидатських та докторських дисертацій, на якій були захищені дослідження багатьох богословів та релігієзнавців, що гідно презентуються Україну в світовій науці: Р. Соловій, К. Говорун, О. Філоненко, С. Санніков, Д. Брильов та інші.

 

З 2018 року кафедра має сучасну назву – кафедра богослов’я та релігієзнавства на Факультеті філософії  освіти 

А з 2023 року кафедра богослов'я та релігієзнавства Навчально-наукового інституту філософії та освітньої політики  Українського державного університету імені Михайла Драгоманова  проводить підготовку на всіх рівнях освіти – від бакалавратури до докторантури для спеціальності 031 Релігієзнавство,  аспірантура та докторантура для спеціальності 041 Богослов’я.

📍 01054, м.Київ, вул.О. Кониського 8-14, кабінет 3-7 

📧  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

🌐  Сайт для абітурієнтів: https://www.vstup.nnifop.udu.edu.ua/

 

 Запрошуємо на навчання:

👉 бакалаврат  (031 Релігієзнавство)

👉 магістратура  (освітньо-професійна програма "Релігія та сучасні суспільні процеси" 031 Релігієзнавство)

👉 аспірантура (програма, навчальний план, силабуси)  👉 докторантура